Шлях до мистецтва (volly_billy) wrote,
Шлях до мистецтва
volly_billy

Коктебель (featuring Live in Blue Bay)




The grass was greener,
The light was brighter,
The taste was sweeter...


Ще так недавно, лежачи на узбережжі, я відчував душевну невагомість: мого тіла торкалося лагідно сонце, манили у свої обійми хвилі, а очі раділи принадам дівчат. Ця мить повторилася ось тільки через п'ятнадцять років. Хоча це вже зовсім інше. Десятирічним хлопчиною я ще не до кінця усвідомлював властивості і цінність часу, мене так не вабила жіноча природа, я був більш легковажним, проте не настільки як зараз. Та все ж є те єдине, що об"єднало ці дві незабутні точки на карті вселенського часу.
Море!


З самого початку я знав, шо все буде ладно - виходячи з квартири зустрів привітного дядька, що живе по сусідству.
Далі здибанка з другом Дєньою, поїздка дизельом до ст. Шевченка. Настрій на висоті, політ нормальний:



(викладатиму переважно Дєню, щоби показати все своїми очима, так би мовити)

Станція Шевченка зутріла нас привітно:

Зображення0733


Далі здибанка з двома іншими попутчиками. Виїжджаємо в напрямі Сімферополя. Мікстура перед сном:

100_9023


Загалом у вагоні дофіга людей заряджалися, проте всі були мирні й доброзичливі. Провідник віз у своєму купе двох дівок розгульного виду, а сам спав на боковій нижній полці.

По приїзду відразу відчули покращення в плані маршрутного автотранспорту - квитки викуплені на півдня вперед, щоб доїхати, довелося сидіти на маленьких пластмасових стільчиках в проході (таких щасливчиків було ше з десяток). Затухаючі радість і ентузіазм:

Зображення0735


Добравшись до місця призначення (Коктебель), знайшли житло (не без суєти, хоча вибір там - кожна п"ята хата), а далі понеслось...

В принципі, метою поїздки було відвідування безплатного джазового фестивалю "Live in Blue Bay", щоправда більшість часу довелося провести на природі, про що в деякому сенсі жалкую (що не приділив належної уваги музиці).

Першого ж дня пообіді, вирушивши до моря, натрапиили на Малу Сцену (яка виявилася літнім кабачком), де грала якась банда модерновий такий, драйвовий джаз. Жаль, шо не лишились їх послухать - спокусились морем.
Увечері пішли на Велику Сцену послухать Макаревича і не тільки (жидок на старості вдарився в джаз). Як виявилось джазмен з Андрюхи нікудишній, але старичок пихтів, благо були хороші музики на підстраховці:

IMG_2912


Наступного дня, прокинувшись, ми прийнялися за свої звичні справи:

Зображення0753


Потім було вирішено йти на Кара-Даг. Якою ж несподіванкою для нас стало те, що це вже понад 30 років заповідна зона, і звичайним роздовбаям, типу нас, вхід на територію закритий. Вірніше, ми то спробували просковзнути, але майже одразу нас вичислив один мудак в єгерській формі з дровинякою, горланячи при цьому: "Что ты смотришь?! Для русских же людей написано!..." і т.д. Коротше кажучи, кілька разів ше спробували обійти іншими шляхами, але скрізь були "прикордонні" стовпчики, тож ми пішли боблятись у морі.
Дєня типу глаголить: "Там ошивається бик в погонах прапора, який запрошує туристів вломити йому звіздюлєй":




Коктебель з висоти пташиного помьота:

100_9062


А тут, мабуть, запрошують подорожніх скуштувати соковитих персів:




На пляжу нам теж натякали:

100_9118


Дєня оргазмує - чи то від моря, чи то від форм вище:

100_9120


Я теж ніяковію від таких принад:

100_9116


Хоч бери, та не дивись, шоб не зомліти від ейфорії




А далі вино, шатання узбережжям, знову вино, фанк під нічним небом, сни. Правда перед сном познайомилися з друзями, які зупинились по сусідству:

100_9145


Третього дня махнули в протилежний бік міста - в напрямі мису Хамелеон:

100_9166


По дорозі надибали нудистський пляж, який собі мирно розлягаєтсья в межах поселення. На фото зверніть увагу на парочку трохи нижче зліва від водного мотоцикла - чи то чувак їй в дупу заглядає, чи плескає в долоні, як в тому анекдоті.. Хрін просциш, одним словом:

100_9148


Дорогою до мису мали позаземний контакт з прибульцем округлої форми:

100_9167


Мабуть, його рук справа:

100_9219


Збентежені побаченим, вирішуємо трохи перевести дух, обговорюючи подальші дії:

IMG_3110


Добравшись до мису, повтикали трохи на дикому пляжі. З нього, доречі, добре видно головну місцеву точку парапланеристів й інших поетів неба:

100_9255


Вибираючись на мис (який, доречі, з глиняної породи) ставало досить таки лячно, особливо за штани

100_9290


Далі йти не зважились, знову ж таки, шоб не прати штани

100_9292


Потрохи вертаємось назад

100_9308


Забув сказати! Перебуваючи на мисі, ми знову бачили НЛО! Цього разу якийсь невідомий (не вдалося розгледіти через густий хмарний покрив) літаючий корабель подавав сигнали комусь в Коктебелі:

IMG_3203


На хіппанському пляжі пропонували широкий асортимент корисних речей фо фрі:

100_9336


А далі знов хмільна вечеря, розмови про дівок, що траплялись в нашому житті, п"яна музична ейфорія...
Лежачи десь між небом і землею, ми все ж відчували, що наступного дня пора відлітати додому

Зображення0756


Однак, стривайте! Літаки, джаз - все це соплива романтика, а в нашій історії має бути чітка жирна крапка.
Година до потягу. Сидимо в якомусь гнилому дворику неподалік від вокзалу. Дєня розказує анекдот про те, як чоловік купляв квитка для тещі: бокове верхнє місце біля туалету, останній вагон з дембелями, циганами і ше купою всякої холєри.
Заходимо у вагон, знаходимо своїх два бокових місця біля туалету (про це мені сказали ще на касі), нічого особливого не передчуваючи.
Заходить два товстих дядька. Хекають, сопуть, з сумками. Сідають, відсапуються. Заходить ще одна товста бабця, потім її донька з дитиною. Ми переглядаємось, дебільно посміхаючись. Потім бабця випроводжає дочку. Замість неї приходить ше дві здоровецьких женщини пенсійних лєт. Кажуть до мужиків: "У вас скіки білєтів?" - "Один."- "А в нас три!". Потім приходить ше одна огрядна й ароматна мадам з тої ж компанії. Починають вовтузитись, мінятись місцями, словами, сумками. Епогей! А точніше жирна крапка.

Зображення0764
ПС. Перепрошую за невеличкий глюк з фотками - щоб нормально все відображалось, екран має бути мінімум 17" (16:9) або 21" (4:3). Здуру переформатував фотки з шириною 1000, а їх тепер не повністю видно на малих екранах.
Tags: мандри, природа, фестивалі
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments