Шлях до мистецтва (volly_billy) wrote,
Шлях до мистецтва
volly_billy

  • Music:

Кінодайджест. Січень-лютий 2013

kinodigest

Друг з Мультиплексу днями добряче здивував, коли взяв в прокат у своєму філіалі новий український фільм "Звичайна справа". Це було в деякій мірі несподіванкою, зважаючи на те, що він завжди ретельно вибирає найбільш перспективні в комерційному плані фільми (щоправда, інколи прислухується до моїх скромних побажань). Цього разу сказав, що хоче підтримати вітчизняне. Я от теж думав підтримати (незважаючи на сумнівний трейлер і загальні тенденції  в українському кіно), купивши квиток на сеанс (зазвичай мені виписують безкоштовні). Проте, передчуття трешу виправдались, коли дізнався про відгуки і кількість глядачів на сеансах. Аналогічно було й зі стрічкою "Той, що пройшов крізь вогонь" - після дурнуватого трейлеру, прочитав розгромні статті деяких українських критиків, і вирішив не гвалтувати своє почуття прекрасного.
З одного боку, кожному з нас хочеться відродження українського кіно. Але з кожним таким фільмом глядач буде ще більш наляканим і упередженим. І вкотре, впродовж останніх 20 років, постає те ж саме риторичне питання: коли вже хтось зніме нормальний фільм - не про козаків, не про героїв, не трешовий кітч, а якусь живу камерну історію з людською подобою?

Cerny-petr

Натхненний захопливими розповідями ada_kiev про шарм і таїнства Праги, згадав я про Мілоша нашого Форман, про його чеський період, про який досі не знав. Наразі переглянув дебютник 2-в-1 "Конкурс" (1963) (дві середньомтеражні стрічки "Якби не було музики" і "Конкурс"), а також першу повнометражну роботу "Чорний Петр" (1964). Перша середньометражка в напівдокументальній манері зображує споконвічну тему непорозуміння поколінь, зіштовхує традиції з модою і новими трендами. Друга ("Конкурс") більш витончена психологічно, розповідає історію двох дівчат, що прийшли на співочий конкурс. Одна - порівняно популярна співачка молодіжного ритм-н-блюзового гурту, інша - нікому невідома, проте сповнена ентузіазму й надії. Розв'язка, здавалося б, прогнозована, проте Форман поставив доволі влучні драматичні акценти, які надали картині певної глибини, попри загальну ліричну інтонацію.
"Чорний Петр" зберігає традицію візуальної документальності, але при цьому пронизаний світлом і романтизмом, сповідує те, чого так бракує сучасному кіно - поетичність, невимушеність, трепетність. Звичайна собі історія про вітер в голові, про юність, про вихід на широку дорогу життя - такі банальні і звичні речі тут змальовані грайливо, різнобарвно, гармонійно. Підводячи підсумок, маю визнати, що знаю лише кількох великих режисерів, які в своїх перших стрічках змогли досягнути такого рівня (нехай не шедеврального, проте...), при цьому зберігши професійну молодість впродовж усього життя.

oscar

І ось вже на носі цьогорічне вручення премії "Оскар". І хоч з кожним роком авторитет Академії суттєво гасне в моїх очах, азарт не полишає. Вкотре намагаюся заздалегідь передивитися всі доступні стрічки, аби впевнено складати судження з приводу тих чи інших нагород чи номінацій. Як завжди буде політика, як завжди буде політкоректність, як завжди будуть певні рамки і умовності, проте прогнозувати, вболівати (щоправда поки навіть нема за кого), подумки не погоджуватися і сперечатися опісля - завжди цікавий процес відносно живої кіноісторії. Ближче до події зроблю окрему замітку з власними оцінками і прогнозами стосовно всіх стрічок-номінантів, які встиг зацінити.

Alice in the CitiesПару тижнів тому була спроба познайомитися з Вімом Вендерсом. Хоча чого спроба? - Знайомство! Але якось не до кінця ми порозумілися. Чи справа в тім, що наша бесіда була безалкогольною, чи, може, Вім мислив зовсім іншими категоріями... Знаєте, інколи, його розмова була такою захопливою, щось на кшталт мандрівних історій іноземного туриста - я уявляв себе на його місці: кружляв невідомими вулицями, посміхався незнайомим жінкам, вдихав аромати заміських світанків. Але траплялися моменти, коли я втрачав слід, губився і не міг збагнути, про що він мовить в той чи інший момент. Можливо, причина в занадто гамірних відвідувачах закладу, де ми вели відверту бесіду, можливо, я розгубився від його мови і незвичних інтонацій (як то буває при першому знайомстві, коли, наприклад, забуваєш ім'я людини), але знайти спільну мову було не зовсім легко. І нехай ми попрощалися не як близькі друзі, але у всякому випадку як добрі знайомі, котрі обов'язково зустрічаються час від часу, щоби поділитися частиною натхнення і переживань.

odesaА тим часом вже повним ходом йде продаж абонементів на Одеський міжнародний кінофестиваль, хоча цьогорічна програма ще не відома. Продаж звичайних квитків на сеанси - з 8 липня. Є думка махнути (попри те, що ніколи не відвідував такого роду фестів), потрохи агітую друзів. Звичайно, ще зарано пакувати чемодани (минулого року я теж ще з зими прокладав шлях на Фортмісію)), проте цікаво хто має наміри їхати - можна було б здибатися, скооперуватися, а там вже разом пірнути в глибини кіноокеану з хмільних водоспадів свідомості.
Tags: кіно
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments