Шлях до мистецтва (volly_billy) wrote,
Шлях до мистецтва
volly_billy

Сумую за ними...

IMG_3242

Колись давно, у листопаді 2008-го, одна кияночка, сексуальна журналістка Еліна, підсадила мене на Мертвого Півня. Спочатку м'явся, щось вишукував, а через кілька днів накрило. Та так, що загітував друзів, які практично не чули пісень групи, поїхати на виступ Півнів у Route 66. В Києві надибали одну давню знайому, разом хильнули сурагатика (фірмовий алкомікс мого батька), потім завітали на концерт рок-легенд. Друзі, наскільки все було інтимно! Камерна душевна обстановочка, бадьорі й романтичні пісні про головне, наші хмільні посмішки, дівчатка з грайливими сідницями - ми не хотіли покидати той вечір.



ПС. Відео, щоправда, не звідти, але атмосфера схожа.

* * *

На передостанню українську Фортмісію ми зібралися якось спонтанно. Вчотирьох (dniprovych, Сашко Зеп (той, що з гєтаркою), файна дівчина Катя, що вносила гармонію в наш суровий колектив, і, власне, я) гайнули на потязі ледь до Хідновичів, і там поселилися в затишнім будиночку, загубленому десь на околицях суєти. Паслися, слухали спів птахів, хтось пізнавав хмільну істину, хтось дивився чемпіонат по футболу, а під кінець першого дня пішли на на фестиваль. Родзинкою вечора був виступ "Мертвого півня". Це була нова, неповторна почуттєва хвиля, викликана ліричною атмосферою: літо, відкрита сцена посеред поля, цвіркуни, що ніби насвистували мотиви улюблених пісень, бравурний спів Барбари, і музика, що неслася ген за польський кордон.

* * *

Наразі мені їх бракує. Як то співається: "Піва кончілааааась, жена ушлааааааа..."

Tags: музика, натхнення
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 20 comments