Шлях до мистецтва (volly_billy) wrote,
Шлях до мистецтва
volly_billy

Два значних фільма за два скромних тижні

Трапилось переглянути 2 стрічки, які, нехай не надихнули (в творчому плані), але порадували своїм новаторством.

Перший фільм, про який піде мова, етапний не тільки в кар"єрі Луї Люм"єра, але в історії світового кіно, хоча тоді воно тільки ставало на ноги.
"Від"їзд з Єрусалима залізницею/Départ de Jérusalem en chemin de fer" (1897):



На відміну від "Прибуття поїзда на вокзал міста Ла-Сьота" (1895), це картина більш динамічна і захоплююча саме завдяки відкриттю "рухомої камери". Тут дія зароджується ще за кадром, створюючи такий собі ефект неочікуваності для глядача. Але, назважаючи на всю прогресивність нового прийому, він все ще буде рідкістю протягом наступних двох десятиліть.

---

Друга картина - "Щоденник сільського священика/Journal d'un curé de campagne" (1950). 




Визнаний шедевр. Хоча особисто мені довелося добряче обдумати і проаналізувати як візуальну, так і смислову сторони, поки я не дійшов власного висновку. 



Незважаючи на всю значущість, дуже скромний і камерний фільм. Аскетизм в усьому, що стосується візуальної складової. Але це парадоксальним чином вплинуло на глибину змісту - суцільний океан істин і суперечностей. Головна ж причина художнього успіху - нестандартний підхід до екранізації книжки. Тут варто згадати примітивні зауваження обивателів і пересічних глядачів на тему того, що той чи інший фільм вийшов значно гіршим від літературного першоджерела. Але Брессон, ніби прагнучи синтезувати два різних культурних виміри, вдається до наступного прийому: кожна сцена, кожен логічний епізод розпочинаються закадровою розповіддю чи коментарем головного героя (часто це супроводжується кадрами запису в щоденник), а далі йдуть ці ж самі події у візуальній оправі. Таким чином досягається подвійний ефект. По-перше, глядач водночас стає і читачем книги, а всі книжні "уявні" образи одразу ж постають на екрані. По-друге, (цю думку я прочитав у С.Кудрявцева) режисер допомагає глядачеві одразу заглибитися в сутність подій, у внутрішню природу того, що відбуваєтсья на екрані, бо ж сама подія, як факт уже описана головним героєм напередодні.



Таким чином, Брессон, на зразок головного героя свого фільму, намагаєтсья донести глядачу істину, прихований сенс. Питання тільки в тому, чи готовий глядач.



Особисто я не знаю навіть, кому зі своїх друзів чи знайомих можна було б порадити цей фільм. Існує вислів "фильм на любителя". Тут варто уточнити - "фильм на особого любителя". Але хто спромогнеться - віднайде якісь нові, унікальні для себе істини.

Tags: кіно, рецензії, роздуми
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments